Luke
  Ukrainian: NT (P.Kulish, 1871)
  Luke 23 [Commentary] [Map] Biblical Art and Illustrations
1 І вставши все множество їх, повели Його до Пилата.
2 І стали винувата Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертав народ і забороняв кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос - цар.
3 Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.
4 Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.
5 Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всій Юдеї, почавши від ГалилеЇ аж посї.
6 Пндат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць,
7 і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.
8 Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.
9 Питав же Його словами многимм; Він же нічого не відказав йому.
10 Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його.
11 Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, сягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.
12 Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня; жили бо перше, ворогуючи між собою.
13 Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,
14 каже до них: Привели ви мені чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, ніякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;
15 та й нї Ірод; посилав бо Його до вето, й ось нїчого достойного емерти не знайдено в Ньому.
16 То, покаравши, підпущу Його.
17 (Треба ж йому було відпускати їм щосьвята одного.)
18 Закричали ж вони всі разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам і Вараву,
19 котрого, за якусь бучу, що сталась у городі, і за убийство, вкинуто в темницю.
20 Знов же Пилат покликнув, хотівши відпустити Ісуса.
21 Вони ж кричали: Розпий, розпни Його!
22 Він же втрете каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.
23 Вони ж намагали голосом великим, просячи Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.
24 Пилат же присудив, щоб сталось до просьбі їх.
25 Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.
26 І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.
27 Ійшло ж слідом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.
28 І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по мені, а по собі плачте і по дітях ваших.
29 Бо ось прийдуть дні, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.
30 Тоді стануть говорити горам; упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте і нас.
31 Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?
32 Ведено ж і инших двох лиходіїв з Ним на смерть.
33 І, як прийшли на врочище Черепове, там розняли Його й лиходіїв, одного по правиці, а одного по лівиці.
34 Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.
35 І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.
36 Насьміхади ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,
37 і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.
38 Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським : Се цар Жидівський.
39 Один же з повішених лиходіїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!
40 Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осуді єси?
41 Та ми по правді; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нічого недоброго не зробив.
42 І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.
43 ї. рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогодні зо мною будеш у раю.
44 Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землі до години девятої.
45 І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.
46 І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.
47 Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.
48 І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.
49 Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.
50 І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,
51 (сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподівавсь царства Божого;
52 сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусовогр.
53 І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висіченому, де ніколи нїхто не лежав.
54 І був день пятниця, а субота сьвітала.
55 Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тіло Його.
56 І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповіді.
  Ukrainian New Testament
Translated by P. Kulish
Published in 1871.

Imported from Славянская Библия / Slavic Bible.



This Website is Copyright © 2005-2006 Biola University.
Biola does not hold the Copyright to any Biblical texts on this site.
Some Biblical texts on this site are in the Public Domain,
and others are Copyrighted by their Copyright holders.